Україна

Я країна Україна

з козацького роду,

Мати вільних українців – 

древнього народу.

Тут мої міста і села –

Від Дону до Сяну,

над Дніпром моя столиця

діамантом сяє.

Мої гори, моє море,

моє небо чисте,

тут мій прапор синьо-жовтий,

тризуб золотистий. 

                                         

Олесь Лупій

Прапор

Прапор — це державний символ 

Він є в кожної держави; 

Це для всіх — ознака сили, 

Це для всіх — ознака слави. 


Синьо-жовтий прапор маєм: 

Синє — небо, жовте — жито; 

Прапор цей оберігаєм, 

Він — святиня, знають діти. 


Прапор свій здіймаєм гордо, 

Ми з ним дужі і єдині, 

Ми навіки вже — народом, 

Українським, в Україні.

   

Н. Поклад

Мати-Україно

Перше наше слово з нами повсякчас, 

Мати-Україно, ти одна у нас! 

Ниви і діброви, і садів окрас — 

Рідна мати Батьківщино, 

Ти ж одна у нас!


Хай же мир і дружба поєднають всіх, 

І дзвенить дитячий безтурботний сміх. 

Нам зоріє доля світла і ясна. 

Рідна мати Батьківщино, 

Ти ж у нас одна!


М. Сингаївський



Про нашу Україну

Ми дуже любим весь наш край,

І любим Україну,

Її лани, зелений гай,

В саду — рясну калину.


Там соловейко навесні

Співає між гілками:

Та й ми співаємо пісні -

Змагається він з нами!


М. Познанська

З тобою

Послухай, як струмок дзвенить,

Як гомонить ліщина.

З тобою всюди, кожну мить

Говорить Україна.


Послухай, як трава росте,

Напоєна дощами,

І як веде розмову степ

З тобою колосками.


Послухай, як вода шумить – 

Дніпро до моря лине, -

З тобою всюди, кожну мить

Говорить Україна.


П. Осадчук

Журавлик

З далекого краю,

З далеких світів

Журавлик на крилах

Додому летів,

Минав океани,

Ліси і моря,

Вдивлявсь крізь тумани:

- Чия це земля,

Чиї це долини,

Чиї це луги,

Чию це калину

Гойдають вітри!

Впізнав батьківщину:

- Моя це земля,

Моє тут гніздечко

І мова моя.

Л. Пилип’юк



Україна

Дужче і дужче кругом 

Пісня гримить солов'я. 

Гори мовчать над Дніпром 

Це — Україна моя. 


В небі шумлять літаки, 

Коні залізні — в полях.

Гордим розливом ріки 

Цвіт весняний по садах. 


Світлі ідуть матері, 

Зір їх красою сія. 

Сонце і пісня вгорі, 

Це — Україна моя.


В. Сосюра

У рідному краї

Одна Батьківщина, і двох не буває, 

Місця, де родилися, завжди святі. 

Хто рідну оселю свою забуває, 

Той долі не знайде в житті.


У рідному краї і серце співає, 

Лелеки здалека нам весни несуть. 

У рідному краї і небо безкрає, 

Потоки, потоки, мов струни, течуть.


Тут мамина пісня лунає і нині, 

Її підхопили поля і гаї. 

Її вечорами по всій Україні 

Співають в садах солов'ї.


І я припадаю до неї устами, 

І серцем вбираю, мов спраглий води. 

Без рідної мови, без пісні, 

Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.

М. Бакая

Не забудь!

Ще малий, але ж сміливець —

Сам біжить у гай...

Ти, мій хлопче, українець —

Те запам'ятай.


Ще мала, а по барвінок

Вже ходила в гай...

Ти, дівчатко, українка — 

Тож не забувай. 


Вирина стежина рідна 

З теплої трави... 

Мати наша — Україна, 

Не забудьте ви.

В. Терен



Наш рідний край

Щоб довелося мандрувати -

Піти по рідній всій землі:

У кожне місто завітати,

У кожнім побувать селі, -


То навіть би за сотню років

Цього б не встигли ми зробить:

Простори в нас такі широкі,

А міст і сіл – що не злічить!

М. Познанська

Наша столиця

Чудовий день, ясна пора

На кручах сивого Дніпра

Стоїть столиця наша – Київ.

Квітує свічами каштан, 

на храмах грає позолота.

Ось Володимир, ось - Богдан, 

он сяють Золоті ворота.

Летить у небі голуб-птах,

 над ним хмарки, немов пір’їнки,

Тріпоче синьо жовтий стяг,

Як вільне серце України.

А. Камінчук

Добрий день, Україно моя!

Струмок серед гаю, як стрічечка.

На квітці метелик, мов свічечка.

Хвилюють, малюють, квітують поля – 

Добридень тобі, Україно моя!

П. Тичина



Зацвітає калина

Зацвітає калина,

Зеленіє ліщина,

Степом котиться диво-луна,

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина,

Що, як тато і мама, одна.

А. Камінчук

Україна - рідний край

Україна - рідний край

Рідне поле, зелен гай,

Рідне місто й рідна хата,

Рідне небо й рідна мати.

Я. Скидан

Наша славна Україна

Наше щастя і наш рай, 

Чи на світі є країна 

Ще миліша за наш край?


І в щасливі й злі години 

Ми для неї живемо. 

На Вкраїні й для Вкраїни 

Будем жити й помремо.

В. Самійленко



Наша столиця

Чудовий день, ясна пора

На кручах сивого Дніпра

Стоїть столиця наша – Київ.

Квітує свічами каштан, 

на храмах грає позолота.

Ось Володимир, ось - Богдан, 

он сяють Золоті ворота.

Летить у небі голуб-птах,

 над ним хмарки, немов пір’їнки,

Тріпоче синьо жовтий стяг,

Як вільне серце України.

А. Камінчук

Наш рідний край

Щоб довелося мандрувати -

Піти по рідній всій землі:

У кожне місто завітати,

У кожнім побувать селі, -


То навіть би за сотню років

Цього б не встигли ми зробить:

Простори в нас такі широкі,

А міст і сіл – що не злічить!

М. Познанська

Добрий день, Україно моя!

Струмок серед гаю, як стрічечка.

На квітці метелик, мов свічечка.

Хвилюють, малюють, квітують поля – 

Добридень тобі, Україно моя!

П. Тичина



Новий рік 

Новий рік іде горами 

У червоних чобітках. 

Сяють ясними вогнями 

Скрізь ялинки по хатах. 

               Іванна Блажкевич 

Дід мороз несе мішок

Дід мороз несе мішок, 

В ньому теплий кожушок.

- Ой ти, діду-дідусю,

Зігрій нашу Ганнусю,

Розв’яжи мерщій мішок,

Дай Ганнусі кожушок, 

надінь валянки на ніжки, 

хай вона пограє в сніжки.

               Платон Воронько

Синички на снігу

Синиці голодом намлілись —

така зима, така зима!.

Оце б у вирій полетіти,—

так батьківщини ж там нема.

Ліна Костенко



Сніг іде

Тихо, тихо сніг іде,

Білий сніг, лапатий;

Ми у двір скоріш підем,

Візьмемо лопати.

Ми прокинем зранку

Стежку біля ґанку,

Вийде мама з хати

І почне питати:

— Хто ж це так доріжку

Вміє прокидати?

              Марія Познанська

Морозець, морозець

Морозець, морозець!

Не щипай за щiчки.

Теплi валянки у нас,

Шубки й рукавички.

Морозець, морозець!

Плещемо в долонi.

У дiвчаток i хлоп'ят

Носики червонi.

                    Грицько Бойко

Іде осінь

Вже зриває вітер

Золото беріз.

Застогнали віти,

Похилились вниз.

Листячко тріпоче,

Сумно шелестить,

Заховатись хоче,

Боязко тремтить.

Осінь йде полями,

Стелить килими.

Вже не за горами

Білий кінь зими.

Марія Вовчок



Скоро прийде осінь

Покосили пшениці й жита 

І незчулись, як минуло літо! 

Скоро прийде осінь золота, 

Молоде зійде зелене жито. 


На м'якій розпушеній ріллі

буде жито килимом лежати...

Вже летять за море журавлі, -

Їх виходим вранці проводжати.


Зажурились квіти неспроста:

На світанку впали роси білі.

Скоро прийде осінь золота.

Жовкне листя у саду на гіллі.

М. Познанська

Хороший боровик

І поруч з печеричками 

Розсілися рядком, 

Мов братики з сестричками, 

Піддубки під дубком.


А ось пеньок з опеньками! 

А он іще грибок! 

Малята повні жменьки їх 

Кладуть у козубок.


— А ти чого, Маївочко, 

Така весела йдеш? 

Повнісіньку кошів очку, 

Напевно, нам несеш?


— Та ні! Один у кошику — 

Зате який же гриб! 

Такого ви хорошого 

Ніколи не знайшли б.


Така велика шапочка, 

А ніжка — як пеньок! 

Червоний, в білі крапочки, — 

Невиданий грибок!


На галяві під кущиком 

Він у травиці ріс, 

З голівкою блискучою, 

Найкращий на весь ліс!


Тут збіглися ми з бору всі! 

— Ой дівчинко мала! 

Ти ж погань-мухоморище 

Під кущиком знайшла!


Зламай його на кришечки, 

Покинь його мерщій, 

А ці ось сироїжечки 

Збирай у кошик свій!

Н. Забіла

Осінь

Висне небо синє, 

синє, та не те; 

світить, та не гріє 

сонце золоте. 

Оголилось поле 

од серпа й коси; 

ніде приліпитись 

крапельці роси. 

Темная діброва 

стихла і мовчить; 

листя пожовтіле 

з дерева летить. 

Хоч би де замріла 

квіточка одна; 

тільки й червоніє 

що горобина. 

Здалека під небом, 

в вирій летючи, 

голосно курличуть 

журавлів ключі.

Яків Щоголів



Осінь

Осінь, осінь... Лист жовтіє. 

З неба часом дощик сіє. 

Червонясте, золотисте 

Опадає з кленів листя. 

Діти ті листки збирають, 

У книжки їх закладають. 

Наче човники, рікою 

Їх пускають за водою. 

З них плетуть вінки барвисті - 

Червонясті, золотисті.

І. Блажкевич

Вечір дихає весною

Знов вершиною рясною

Розшумілася сосна.

Вечір дихає весною,

Та й насправді вже весна.

Сніг крихкий, неначе щебінь,

За селом чорніє путь,

І зірки у тихім небі,

Наче проліски, цвітуть.

Андрій М'ястківський

Квітень

Весно, весно! Перші квіти

Розцвітають на землі.

Сині проліски привітно

Зводять вінчики малі.


І хоч, може буде влітку

Більше квітів запашних, 

Та для нас найперша квітка

Наймиліша від усіх.


Завжди ми її помітим, 

З лісу в дім принесемо.

І тому цей місяць Квітнем

По заслузі ми звемо.

Наталя Забіла



Весняні квіти 

Весна-чарівниця,

неначе цариця,

наказ свій послала,

щоб краса встала,

і проліски, і травка,

й зелена муравка,

і кульбаба рясна,

і фіалочка ясна –

всі квіти весняні,

веселі, кохані,

з-під листя виходять,

голівки підводять

од сну зимового

до сонця ясного!

Олена Пчілка

Березень – як зайчик

Вітерець легенький

Тихо повіва. 

Під сніжком м’якеньким

Дихає трава.


Вже синиччин тенькіт

Чути звіддаля. 

Пролісок синенький

Вічка розтуля.


Дощик-накрапайчик

Рясно припуска. 

Березень, як зайчик, 

Вибіг із ліска.


Глянув на полянку, 

Там дзвенить ручай: 

– Друже, на світанку

Весну зустрічай!

Анатолій Камінчук  

Встала весна

Встала весна, чорну землю

Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила:

І на полі жайворонок,

Соловейко в гаї 

Землю, убрану весною,

Вранці зустрічають…

Тарас Шевченко



Січень

Мороз всі вікна заплете

Льодком, мов павутинкою.

До нас Снігуронька прийде

З веселою ялинкою.


І рік новий почнеться враз

І з нами привітається.

З нових ялинкових прикрас

Ми січень починаємо.


Січе сніжком, скрипить саньми,

Та ми його не лаємо –

Самі ж володаря зими

Ми січнем називаємо.

А. М’ястківський

Зимонька

Зимонько-голубонька 

В білім кожушку,

Любимо ми бігати

По твоїм сніжку.


Всім рум'яниш личенька

Ти о цій порі

І ладнаєш ковзанки

В нашому дворі.

Візьмем гринджолята ми, 

Помчимо з гори.

Снігом нас притрушують 

Срібні явори.

Любов Забашта 

Випав сніг

Вдягнувшись тепліше,

Морозяним ранком

Мариночка вийшла

І стала на ґанку.

— Як гарно навколо!

Все вкрилось кругом

Пухнастим та чистим

Блискучим сніжком.


У білому вбранні

Зелені ялини.

Під сніг, як під ковдру,

Сховались рослини,

Щоб їх не дістали

Морози страшні,

Щоб взимку заснути

Й ожить навесні.


Ставаймо на лижі,

Сідаймо в санчата,

Берімо коньки,

Щоб стрілою помчати!

Хай щоки щипає

Мороз жартома!

Хороша погода!

Весела зима!


Н. Забіла



Білий світ 

Біле місто, білі сквери 

І трамваї, і таксі, 

Білі міліціонери, 

Білі діти - білі всі. 

Це ж зима, холодна й біла, 

Білим снігом землю вкрила!

В. Бондаренко

Зимові слова

Зимове слово — сніг,

Зимове слово — білий 

З'єднались, і навкруг 

Сніжинки полетіли.


Зимове слово — лід, 

І ковзанка, і шуба. 

Зимове слово — піч, 

Пальто, мороз і груба.


І лижі, й ковзани, 

І теплі рукавички. 

Зимові є пташки — 

Це снігурі й синички.


А ще зимові є

Дві дівчинки Оксани,

Бо в їхніх іменах

Від нас сховались ... сани.


Надія Кир'ян

Зима

Сном блакитним заснули поля, 

і долини, і гори, й діброви. 

Одягла білу шубу земля, 

білу шубу зимову. 

Одлетіли давно журавлі 

У південні країни з журбою, 

і заснуло зерно у землі, 

щоб проснутись весною, 

коли очі закриють поля, 

затремтять і тополі, і клени, 

й скине білую шубу земля 

і одягне зелену.

Володимир Сосюра



З неба падають сніжинки

З неба падають сніжинки

на дерева, на будинки,

на майдани, на садки,

на ялинки, на дубки.

Закрутилися сніжинки, 

як веслі комашинки,

наче зграї білих мух,

як м’який холодний пух.

Біле-біле все навколо, 

ясне й чисте, як ніколи!

Мов пухнаста ковдра, ліг

скрізь на землю білий сніг.

І тупочуть ноженята

по блискучому сніжку.

Це ж у нас сьогодні свято

у дитячому садку!

Наталя Забіла

Зимовий ранок

Я люблю веселий ранок 

холоднючої зими, 

як на двір, на стіни, ґанок 

і на шлях за ворітьми 

упаде із неба промінь, 

дим пов'ється з димарів, 

на току підніме гомін 

зграя галок і граків. 

Сніг ясним кришталем блище, 

лютий холод дошка, 

сонце вгору плине вище, 

та не гріє здалека...

Яків Щоголів


Зайчик

Сіє-віє завіва

Снігом завірюха,

А у зайчика, хоч плач,

Дуже змерзлі вуха!


Він і валянки узув,

І вдягнув кожуха,

А з-під шапки все-одно

Виглядають вуха.


- І чого ти зажуривсь? - 

Цокотять синички. - 

Ти б собі вдягнув на вуха 

Теплі рукавички!


Валентина Каменчук


Заячий карнавал

Вітре, вітре, ти не вий! 

У звіряток – рік Новий. 

Зорі світять на ялинці, 

Дід Мороз приніс гостинці. 

Прометем собі доріжки, 

Потанцюємо хоч трішки. 

Маски зробим з будяків, Налякаємо вовків.

 Ліна Костенко

Свят-вечір

Мороз малює у віконці. 

Узваром дихає кутя. 

І Мати Божа на іконці у хустку кутає дитя.

Ліна Костенко